приконеччя
ПРИКОНЕ́ЧЧЯ, я, с., рідко.
1. Кінець, край чого-небудь.
У протоці тісній проривається море шалене І відділя острівне приконеччя і край Італійський (М. Зеров).
2. Заключна частина чого-небудь.
Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)