прикритий
ПРИКРИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до прикри́ти.
На стовпі між воротами й хвірткою стоїть невелике бокастеньке горнятко, прикрите ще не промерзлим окрайцем хліба (Стельмах, І, 1962, 649);
— Солдатика тут одного поранило, — ..Костецький побачив на земляних нарах прикритого до підборіддя шинеллю.. молодого солдата (Перв., Дикий мед, 1963, 186);
Світло з лампи, прикритої газетою, падало на широко розкриті очі [Андрійка] (Собко, Звич. життя, 1957, 91);
Здіймався пам’ятник герою, Іще прикритий полотном (Нагн., Вибр., 1950, 255);
Вікна будиночка були прикриті синіми віконницями (С. Ол., З книги життя, 1968, 28);
Його голова, прикрита чорною драною шапкою, нагадувала нічну хижу птицю з коротким дзьобом, з круглими очима (Н.-Лев., II, 1956, 216);
— Позиція, кажу, чудова, — пояснює Засядько. — І до противника палицею кинути, і прикрита добре… (Гончар, III, 1959, 392);
Словом, експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона [буржуазія] замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, черствою (Комун, маніф., 1963, 33).
2. у знач. прикм. Прихований, замаскований, таємний.
Я друзів мав, прикритих ворогів, Я вже любив і знав любові муки (П. Куліш, Вибр., 1969, 378).
Словник української мови (СУМ-11)