прикріпити —
прикріпи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
прикріпити —
[приекр'іпитие] -р'іпл'у, -р'іпиеш, -р'іпиемо, -р'іпиетеи, -р'іпл'ат'; нак. -р'іпи, -р'іп'іт'
Орфоепічний словник української мови
прикріпити —
див. прикріплювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прикріпити —
ПРИКРІПИ́ТИ див. прикрі́плювати.
Словник української мови у 20 томах
прикріпити —
ПРИЗНА́ЧИТИ (офіційно надати комусь право займати певну посаду, доручати виконувати якісь обов'язки), ПРИСТА́ВИТИ, ПРИЛУЧИ́ТИ, ПОСТА́ВИТИ розм., НАСТА́ВИТИ розм., НАСТАНОВИ́ТИ розм., ПОСТАНОВИ́ТИ розм., ПОСАДИ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови