приладжувати
ПРИЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм.
1. Те саме, що прилашто́вувати 1-3.
Кезгайло мовчки приладжує її свічку в ліхтарі (Коч., П’єси, 1951, 232);
Тоня Турбай сіла в човна і стала приладжувати весла (Собко, Матв. затока, 1962, 20);
Коло брами тільки мінарет тоненький. Там курінь приладив вівчар молоденький (Л. Укр., І, 1951, 20).
2. Те саме, що пристосо́вувати.
Пішла лисиця, похнюпивши голову, повела і зайців за собою. Дорогою вона всі хитрощі перебрала, все приладжувала, яка з них дужче підійде до діла (Укр.. казки, легенди.., 1957, 43);
Сердились [старовіри] на Петра Великого за те, що він згодився змінити церковне письмо на гражданку, викинути лишні букви.. і приладити письмо до великоруської вимови (Драг., І, 1970, 329).
3. Те саме, що готува́ти.
— Я вмру, хіба ж то яке диво?.. Рушайте і приладжуйте все, що треба для похорону! (Фр., IV, 1950, 384);
— Я не оженюся ніколи!.. Бо я.. себе до іншого життя приладив! (Коб., II, 1956, 365).
Словник української мови (СУМ-11)