прилюдно
ПРИЛЮ́ДНО. Присл. до прилю́дний.
Запорожець був присутній на читанні листівки Кудріна, але вважав себе малодосвідченим, щоб висловити свою думку прилюдно (Бурл., Напередодні, 1956, 36);
Правопорушники, справа яких має прилюдно розглядатися в товариському суді, відчуваючи сором і свою провину перед колективом, просять передати їх справу до народного суду (Ком. Укр., 1, 1966, 35);
Так уже велось, що всякі засідання завжди відбувались прилюдно (Головко, II, 1957, 460);
Пиха самозадоволення приємно вдаряє Юрі.. у груди. Його талант прилюдно визнано! (Смолич, II, 1958, 50).
Словник української мови (СУМ-11)