примчатися
ПРИМЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм. Те саме, що примча́ти 2,
Примчавсь Данило.. «Не втечеш! — крикнув, — не втечеш!» (Вовчок, І, 1955, 101);
Гриць прийшов до Давида Маркевича сам. Власне, не прийшов, а примчався (Шовк., Інженери, 1948, 332);
// Швидко наступити (про час).
Примчались літа вогнисті (Шпорта, Запоріжці, 1952, 38).
Словник української мови (СУМ-11)