приміст
ПРИМІ́СТ, мо́сту, ч.
1. Дерев’яний настил збоку вулиці для пішоходів; тротуар.
Біля дверей лавки, на примості, сидить на дзиглику Микишка з газетою в руці (Кроп., IV, 1959, 77).
2. Причал для порома.
Піщаний берег Дніпра. Кущі, лози, далі очерети. В глибині рибальський курінь і неводи, ближче приміст до парома (Кроп., III, 1959, 88).
3. Те саме, що п’єдеста́л.
Метью Фільдінг великою палицею своєю збиває статую з примосту, вона падає і розбивається (Л. Укр., III, 1952, 84).
Словник української мови (СУМ-11)