примістка
ПРИМІ́СТКА, и, ж. Підвищення, прибудоване до стіни у приміщенні (нари, піл, лавка і т. ін.).
Примістка, на якій ми спали, стояла в кутку хліва (Панч, На калин. мості, 1965, 12);
Сергієві наказала [Санька] спати на лаві, а сама лягла в хатині на примістці (Тют., Вир, 1960, 158);
У третьому вагоні в кутку на примістці до козацького реготу вплітався писк жіночих голосів (Панч, І, 1956, 171);
— Я, матусю, першим його не займав, — ставлячи мокрі ботинки під примістку, доказував своє Тимко (Тют., Вир, 1964, 224);
// Дерев’яний настил збоку вулиці для пішоходів; тротуар.
Словник української мови (СУМ-11)