примістка
ПРИМІ́СТКА, и, ж.
Підвищення, прибудоване до стіни у приміщенні (нари, піл, лавка і т. ін.).
Примістка, на якій ми спали, стояла в кутку хліва (П. Панч);
Сергієві наказала [Санька] спати на лаві, а сама лягла в хатині на примістці (Григорій Тютюнник);
У третьому вагоні в кутку на примістці до козацького реготу вплітався писк жіночих голосів (П. Панч);
– Я, матусю, першим його не займав, – ставлячи мокрі ботинки під примістку, доказував своє Тимко (Григорій Тютюнник);
// Дерев'яний настил збоку вулиці для пішоходів; тротуар.
Словник української мови (СУМ-20)