примітний

ПРИМІ́ТНИЙ, а, с.

1. Помітний, видний для ока.

В куточку ледве була примітна дірка в другу маленьку печеру, де жив заєць з зайчихою (Н.-Лев., III, 1956, 292);

Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Хотк., II, 1966, 78).

2. Який виділяється з-поміж інших.

Надто примітна постать була в Ничипора, ніякі лихоліття її не зігнули (Руд., Остання шабля, 1959, 142);

// Який чимсь відзначається; характерний.

Восьма п’ятирічка.. примітна, зокрема, тим, що шлях до здешевлення зерна, цукрових буряків, молока і м’яса лежав через впровадження госпрозрахунку (Рад. Укр., 22.І 1971, 2);

Примітним явищем в українській літературі останніх років є поява значної кількості історичних романів і повістей (Літ. Укр., 24.VI 1966, 2).

Значення в інших словниках

1. примітний — примі́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. примітний — ПРИМІТНИЙ – ПРИМІТЛИВИЙ Примітний. Помітний, видний для ока; який виділяється з-поміж інших; характерний: ледве примітна щілина, примітна постать, примітне явище в літературі. Пох. примітно. Примітливий, розм. Спостережливий. Примітлива дівчина – усе в хазяйстві перейма (Словник Б.Грінченка).  Літературне слововживання
3. примітний — Помітний; (- явище) характерний, прикметний, с. ВИДАТНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. примітний — див. спритний  Словник синонімів Вусика
5. примітний — [прием’ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
6. примітний — -а, -е. 1》 Помітний, видний для ока. 2》 Який вирізняється з-поміж інших. || Який чимсь відзначається; характерний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. примітний — Прикметний, значний, див. помітний, маркантний  Словник чужослів Павло Штепа
8. примітний — ПРИМІ́ТНИЙ, а, с. 1. Помітний, видний для ока. В куточку ледве була примітна дірка в другу маленьку печеру, де жив заєць з зайчихою (І. Нечуй-Левицький); Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
9. примітний — ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я.  Словник синонімів української мови
10. примітний — Примітний, -а, -е Замѣтный. Ярочок, ледві примітний серед широкого степу. Левиц. Пов. 191.  Словник української мови Грінченка