примітно

ПРИМІ́ТНО. Присл. до примі́тний 1.

А де корабель наш пробіг, Дорога там довга й широка… І ледве примітно для ока Рожевіє пінистий край (Л. Укр., І, 1951, 20);

Небо на сході примітно сіріло (Панч, II, 1956, 480);

// у знач. присудк. сл.

Одно тілько було примітно: в Остапа, видно, одежа дедалі все старілася та п’ятнилася, а Остап не жалів ні рук, пі горілки, щоб її вичистити (Мирний, IV, 1955, 30);

Незабаром у чорному степу, десь вдалині, стало примітно вогняну заграву (Тют., Вир, 1964, 143).

Значення в інших словниках

1. примітно — примі́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. примітно — Присл. до примітний 1). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примітно — ПРИМІ́ТНО. Присл. до примі́тний 1. А де корабель наш пробіг, Дорога там довга й широка... І ледве примітно для ока Рожевіє пінистий край (Леся Українка); Небо на сході примітно сіріло (П. Панч); // у знач. пред.  Словник української мови у 20 томах