примітно

ПРИМІ́ТНО.

Присл. до примі́тний 1.

А де корабель наш пробіг, Дорога там довга й широка... І ледве примітно для ока Рожевіє пінистий край (Леся Українка);

Небо на сході примітно сіріло (П. Панч);

// у знач. пред.

Одно тілько було примітно: в Остапа, видно, одежа дедалі все старілася та п'ятнилася, а Остап не жалів ні рук, ні горілки, щоб її вичистити (Панас Мирний);

Незабаром у чорному степу, десь вдалині, стало примітно вогняну заграву (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. примітно — примі́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. примітно — Присл. до примітний 1). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примітно — ПРИМІ́ТНО. Присл. до примі́тний 1. А де корабель наш пробіг, Дорога там довга й широка… І ледве примітно для ока Рожевіє пінистий край (Л. Укр., І, 1951, 20); Небо на сході примітно сіріло (Панч, II, 1956, 480); // у знач. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах