принаджений
ПРИНА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прина́дити.
Он заєць, ніби тінь, крізь присмерковий дим Крадеться, клевером принаджений густим (Рильський, Поеми, 1957, 224);
На судні встановлено своєрідну електропастку, яка не дає змоги рибі, принадженій світлом, вийти назад (Рад. Укр., 6.IV 1963, 3).
Словник української мови (СУМ-11)