принадонька
ПРИНА́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до прина́да.
— Голуб, мати, коло хати кругом облітає. — Давай, дочко, принадоньку, нехай привикає (Чуб., V, 1874, 68);
Свахи, ставши біля входу, співали: «Відчиняй, мати, ліску, Веде син невістку, ..Для сина принадоньку, Для тебе розрадоньку» (Фр., VIII, 1952, 66).
Словник української мови (СУМ-11)