приневолений

ПРИНЕВО́ЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до принево́лити.

Колись давно ще дід його потрапив у цю країну — і невідомо, чи з власного бажання, чи приневолений — залишився тут жити (Донч., II, 1956, 231);

// принево́лено, безос. присудк. сл.

Багато з них [козаків] до підданства старостам і державцям приневолено (П. Куліш, Вибр., 1969, 52).

2. Те саме, що зму́шений.

Однак приневоленим буду їхати на Бессарабію, скоро до весни не трапиться жодного місця (Коцюб., III, 1956, 119);

В той час, як у капіталістичних країнах творча молодь приневолена проходити через нелюдські муки, ..у нас в Радянському Союзі про молодь.. опікується Комуністична партія (Тич.. III, 1957, 459).

Значення в інших словниках

1. приневолений — принево́лений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. приневолений — Принево́лений. Дієприкм. від приневолити Я жалую, що був приневолений піднести, що він своє слово чести зломив, але се вже записано в тогіднім стенографічнім протоколі (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. приневолений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до приневолити. || приневолено, безос. присудк. сл. 2》 Те саме, що змушений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приневолений — ПРИНЕВО́ЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до принево́лити. Колись давно ще дід його потрапив у цю країну – і невідомо, чи з власного бажання, чи приневолений – залишився тут жити (О. Донченко); // принево́лено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
5. приневолений — Принево́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)