принизливий

ПРИНИ́ЗЛИВИЙ, а, е. Який ображає гідність.

Принизлива професія рикші існує в Індії та в кількох інших східно-азіатських країнах відтоді, як там запанували колонізатори (Літ. Укр., 29.ХІ 1968, 4);

Десь зверху падав з дзенькотом глухим.. Жебрацький гріш, мутне кружальце з міді, Принизливий, убогий гонорар, Який в ганьбі, в мовчанні, в зненавиді Приймав на бруку лондонський маляр (Бажан, Роки, 1957, 189);

Глянула [Тамара] вгору — жодної зірочки на небі, неначе й природа одвернулася од них [полонянок], нужденних, затурканих, і не хоче бачити їхнього принизливого становища (Хижняк, Тамара, 1959, 165);

В голосі [чоловіка] не відчувається ні самовпевненої зверхності, ні принизливої запобігливості (Руд., Вітер.., 1958, 105).

Значення в інших словниках

1. принизливий — прини́зливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. принизливий — (епітет) образливий, зневажливий; (вчинок) негідний, ганебний; (- становище) упосліджений.  Словник синонімів Караванського
3. принизливий — [приенизлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. принизливий — -а, -е. Який ображає гідність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. принизливий — ПРИНИ́ЗЛИВИЙ, а, е. Який ображає гідність. Десь зверху падав з дзенькотом глухим .. Жебрацький гріш, мутне кружальце з міді, Принизливий, убогий гонорар, Який в ганьбі, в мовчанні, в зненавиді Приймав на бруку лондонський маляр (М.  Словник української мови у 20 томах