принизливий

ПРИНИ́ЗЛИВИЙ, а, е.

Який ображає гідність.

Десь зверху падав з дзенькотом глухим .. Жебрацький гріш, мутне кружальце з міді, Принизливий, убогий гонорар, Який в ганьбі, в мовчанні, в зненавиді Приймав на бруку лондонський маляр (М. Бажан);

Глянула [Тамара] вгору – жодної зірочки на небі, неначе й природа одвернулася од них [полонянок], нужденних, затурканих, і не хоче бачити їхнього принизливого становища (А. Хижняк);

В голосі [чоловіка] не відчувається ні самовпевненої зверхності, ні принизливої запобігливості (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. принизливий — прини́зливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. принизливий — (епітет) образливий, зневажливий; (вчинок) негідний, ганебний; (- становище) упосліджений.  Словник синонімів Караванського
3. принизливий — [приенизлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. принизливий — -а, -е. Який ображає гідність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. принизливий — ПРИНИ́ЗЛИВИЙ, а, е. Який ображає гідність. Принизлива професія рикші існує в Індії та в кількох інших східно-азіатських країнах відтоді, як там запанували колонізатори (Літ. Укр., 29.ХІ 1968, 4); Десь зверху падав з дзенькотом глухим..  Словник української мови в 11 томах