принизливий
ПРИНИ́ЗЛИВИЙ, а, е.
Який ображає гідність.
Десь зверху падав з дзенькотом глухим .. Жебрацький гріш, мутне кружальце з міді, Принизливий, убогий гонорар, Який в ганьбі, в мовчанні, в зненавиді Приймав на бруку лондонський маляр (М. Бажан);
Глянула [Тамара] вгору – жодної зірочки на небі, неначе й природа одвернулася од них [полонянок], нужденних, затурканих, і не хоче бачити їхнього принизливого становища (А. Хижняк);
В голосі [чоловіка] не відчувається ні самовпевненої зверхності, ні принизливої запобігливості (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- принизливий — прини́зливий прикметник Орфографічний словник української мови
- принизливий — (епітет) образливий, зневажливий; (вчинок) негідний, ганебний; (- становище) упосліджений. Словник синонімів Караванського
- принизливий — [приенизлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- принизливий — -а, -е. Який ображає гідність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- принизливий — ПРИНИ́ЗЛИВИЙ, а, е. Який ображає гідність. Принизлива професія рикші існує в Індії та в кількох інших східно-азіатських країнах відтоді, як там запанували колонізатори (Літ. Укр., 29.ХІ 1968, 4); Десь зверху падав з дзенькотом глухим.. Словник української мови в 11 томах