приносини
ПРИНО́СИНИ, син, мн., розм. Те, що приноситься кимсь як дарунок; принос.
Копронідос поклав на вікні свої приносини, вдарив три поклони перед чудовним образом (Н.-Лев., III, 1956, 366);
*Образно. І я бачу її, бачу ту, кому до страдницьких ніг клали поети всього світу і всіх століть найдорожчі свої приносини. Бачу матір (Рильський, Поеми, 1957, 294).
Словник української мови (СУМ-11)