приохочувати

ПРИОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, док., перех. Викликати бажання зробити, здійснити що-небудь, зайнятися чимсь.

Рівний голосок його приохочував і дітей і дорослих до сну, а оповідання його не мали ніколи ні початку, ні кінця (Л. Янов., І, 1959, 253);

// Викликати любов до чого-небудь.

Канцеляристи-пияки за те, що мати відбила від їх гурту скількохсь юнаків та приохотила до грання, вимазали дьогтем ворота моїй бабусі, у котрої моя мати жила (Минуле укр. театру, 1953, 22);

[Килина:] Мені подобалося, що вони промеж себе розмовляли по-українськи, а в зайвий час читали українські книжки.. Вони мене приохотили до рідної мови (Кроп., IV, 1959, 304).

Значення в інших словниках

1. приохочувати — приохо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приохочувати — див. підбурювати; радити  Словник синонімів Вусика
3. приохочувати — -ую, -уєш, недок., приохотити, -очу, -отиш, док., перех. Викликати бажання зробити, здійснити що-небудь, зайнятися чимсь. || Викликати любов до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приохочувати — див. підохочувати, підговорювати  Словник чужослів Павло Штепа
5. приохочувати — ПРИОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, док., кого. Викликати бажання зробити, здійснити що-небудь, виконати щось. Рівний голосок його приохочував і дітей і дорослих до сну, а оповідання його не мали ніколи ні початку, ні кінця (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. приохочувати — ЗАОХО́ЧУВАТИ (спонукати кого-небудь до якоїсь дії певними засобами — переконанням, похвалою, нагородою і т. ін.), ПРИОХО́ЧУВАТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ, ОХО́ТИТИ рідко; ПІДОХО́ЧУВАТИ (трохи, злегка); СТИМУЛЮВА́ТИ (спонукати до прискорення, поліпшення і т. ін.  Словник синонімів української мови