припалений

ПРИПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припали́ти.

Улянка зупинилась і понюхала повітря. І вона почула не тільки дим, а й сморід від припаленої ганчірки (Донч., IV, 1957, 69);

Припалений сонцем і вітрами, худий, високий Кардаш і тепер, у свої тридцять років, мав вигляд студента (Жур., Звич. турботи, 1960, 17);

Він так схуд і почорнів. Це від роботи. А волосся вже не таке чорне і блискуче, як раніше, а припалене по краях. Це від сонця (Тют., Вир, 1964, 219);

Білий разочок зубів [Любові Прохорівни] одтінив припалені уста, заказав мовчати їм (Ле, Міжгір’я, 1953, 120);

Осипаються хліба. Хиляться долу, червоніють пшениці, припалені до рум’яності, місцями полеглі, намертво закручені бурями та зливами (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 3);

— Я вам не сказала, кого ви мені нагадуєте, — промовила вона, ..дивлячись на простягнену Огеєм припалену цигарку (Досв., Вибр., 1959, 207).

Значення в інших словниках

1. припалений — припа́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. припалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до припалити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припалений — ПРИПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до припали́ти. Улянка зупинилась і понюхала повітря. І вона почула не тільки дим, а й сморід від припаленої ганчірки (О.  Словник української мови у 20 томах
4. припалений — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є.  Словник синонімів української мови