припалий

ПРИПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до припа́сти 1-6, 11.

Сніг був зверху пухкий, щойно припалий, а під ним — тверда скоринка насту (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 744);

Багнистою вулицею йшов мужик, ..цупкі, порепані й припалі землею руки, грубі, як пеньки, ноги (Коцюб., І, 1955, 309);

Вагонетки, лебідка, ..які Поліна бачила щодня тільки в русі, зараз, припалі інеєм, спали холодним сном (Хор., Місто.., 1962, 6);

Спираючись на ціпок, у кареті сидить людина вже похилого віку. Широке, смагле лице, пишні вуса, припалі сивиною (Літ. Укр., 13.VI 1969, 1);

*Образно. Раптом отворилися двері низенької, припалої до землі ковальської кузні й бухнуло ще жевріючим вогнем (Кобр., Вибр., 1954, 174);

Вони обидва, не перемовившись і словом, почували подих весни, що оживлювала їхні задубілі чуття, припалі порохом дрібненьких турбот (Досв., Вибр., 1959, 300).

Значення в інших словниках

1. припалий — припа́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. припалий — [приепалией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. припалий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до припасти 1-6), 11).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. припалий — ПРИПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до припа́сти 1–6, 11. Сніг був зверху пухкий, щойно припалий, а під ним – тверда скоринка насту (Ю. Смолич); Багнистою вулицею йшов мужик, .. цупкі, порепані й припалі землею руки, грубі, як пеньки, ноги (М.  Словник української мови у 20 томах
5. припалий — Припа́лий, -а, -е Припавшій, покрытый. Скло, припиле порохом. Левиц. І. 234.  Словник української мови Грінченка