припалий

припа́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до припасти 1-6), 11).

Значення в інших словниках

1. припалий — припа́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. припалий — [приепалией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. припалий — ПРИПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до припа́сти 1–6, 11. Сніг був зверху пухкий, щойно припалий, а під ним – тверда скоринка насту (Ю. Смолич); Багнистою вулицею йшов мужик, .. цупкі, порепані й припалі землею руки, грубі, як пеньки, ноги (М.  Словник української мови у 20 томах
4. припалий — ПРИПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до припа́сти 1-6, 11. Сніг був зверху пухкий, щойно припалий, а під ним — тверда скоринка насту (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 744); Багнистою вулицею йшов мужик, ..  Словник української мови в 11 томах
5. припалий — Припа́лий, -а, -е Припавшій, покрытый. Скло, припиле порохом. Левиц. І. 234.  Словник української мови Грінченка