припах
ПРИ́ПАХ, у, ч., розм. Легкий запах.
Крізь одчинене квадратне віконце в стіні тягло розтопленим воском і припахом оливи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 37);
// Неприємний запах.
Ще і в номері готелю йому вчувався нестерпний припах.. карболки (Гончар, Циклон, 1970, 179).
Словник української мови (СУМ-11)