припаяний

ПРИПА́ЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до припая́ти;

// припа́яно, безос. присудк. сл.

Проміжну форму становлять дукачі в дротяних та інших обідках, у яких на вушку над зображенням одного з боків припаяно скромну розетку, коронку, литу голівку херувима та ін. (Дукати.. Укр., 1970, 16);

// Який пристав до чогось.

Недавно сніг геть розтанув, а на покрученій стрічці річки, міцно припаяний до берегів, лежав лід (Збан., Переджнив’я, 1955, 347).

2. У знач. прикм.

Ламав [бурелом] сосну, хитав, мов дуба, скелі. Із урвищ рокотав, несучи рев і сміх, Зривав орлів припаяні оселі І кидав в прірву ручаїв і лих (Ус., Дорогами.., 1951, 47).

Значення в інших словниках

1. припаяний — припа́яний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. припаяний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до припаяти. || припаяно, безос. присудк. сл. || Який пристав до чогось. 2》 у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припаяний — ПРИПА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до припая́ти; // припа́яно, безос. пред. Проміжну форму становлять дукачі в дротяних та інших обідках, у яких на вушку над зображенням одного з боків припаяно скромну розетку, коронку, литу голівку херувима та ін (з наук.  Словник української мови у 20 томах