припаяний

ПРИПА́ЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до припая́ти;

// припа́яно, безос. пред.

Проміжну форму становлять дукачі в дротяних та інших обідках, у яких на вушку над зображенням одного з боків припаяно скромну розетку, коронку, литу голівку херувима та ін (з наук. літ.);

То була проста-найпростіша, навіть єрундова, саморобна запальничка – з мисливської 12-калібрової гільзи. Замість денець – зверху припаяно німецькі двадцять пфенігів із свастикою, а знизу – совєтський мідяний п'ятак із серпом і молотом. (І. Багряний);

// Який пристав до чогось.

Недавно сніг геть розтанув, а на покрученій стрічці річки, міцно припаяний до берегів, лежав лід (Ю. Збанацький);

// у знач. прикм.

Ламав [бурелом] сосну, хитав, мов дуба, скелі. Із урвищ рокотав, несучи рев і сміх, Зривав орлів припаяні оселі І кидав в прірву ручаїв і лих (П. Усенко).

Значення в інших словниках

1. припаяний — припа́яний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. припаяний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до припаяти. || припаяно, безос. присудк. сл. || Який пристав до чогось. 2》 у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припаяний — ПРИПА́ЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до припая́ти; // припа́яно, безос. присудк. сл. Проміжну форму становлять дукачі в дротяних та інших обідках, у яких на вушку над зображенням одного з боків припаяно скромну розетку, коронку...  Словник української мови в 11 томах