припечатаний
ПРИПЕЧА́ТАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до припеча́тати.
Розпотрошити перуку — одна мить. Припечатаний гербом пана сенатора лист зараз же виглянув на світ (Кач., II, 1958, 435);
*Образно. А насправді я.. покійник, у труну покладений, землею припечатаний! (Вишня, І, 1956, 288);
*У порівн. — Цей Крашівка мені не до вподоби: гордий якийсь… Не вклониться до ладу, не усміхнеться, немов у нього спина дубова, а губи печаттю припечатані (Вовчок, Вибр., 1937. 100).
Словник української мови (СУМ-11)