приплестися
ПРИПЛЕСТИ́СЯ¹ див. припліта́тися.
ПРИПЛЕСТИ́СЯ², ету́ся, ете́шся; мин. ч. приплі́вся, приплела́ся, ло́ся; док., розм. Прийти втомленою, повільною ходою куди-небудь.
Хіба стара тітка.. приплететься та поплаче з Олесею, поблагословить її діточок (Вовчок, І, 1955, 29);
Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насуплений. Втомлено сів за стіл, закурив (Гончар, IV, 1960, 64);
// Прийти, прибути куди-небудь небажаним.
— Отой волоцюга, блудяга… покинув на Дону жінку з дітьми… приплівся сюди на мою голову… (Мирний, І, 1949, 136);
— Чого ти приплівся до нашої компанії? Хочеш свої.. порядки розводити?! (Речм., Твій побратим, 1962, 87);
// перен. Несподівано з’явитися (несхвально); нав’язатися (про думку).
— З чого ся мисль вам приплелася?.. Не звір я — людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (Котл., І, 1952. 185);
// до чого, перен. Приєднатися своїм співом, грою і т. ін. до співу, гри і т. ін., що триває (несхвально).
Антося, співуча зроду, не втерпіла: вона підхоплювала останні куплети пісні.. — І чого вона приплелася до мого голосу?.. — думала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 91).
Словник української мови (СУМ-11)