приплічник

ПРИПЛІ́ЧНИК, а, ч., зневажл. Те саме, що поплі́чник 2.

Його стрічають криком: — Що, панський приплічник, найняв ямищан? — Маєш женців доволі? Ха-ха! (Коцюб., II, 1955, 59).

Значення в інших словниках

1. приплічник — приплі́чник іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. приплічник — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика
3. приплічник — -а, ч., зневажл. Те саме, що поплічник 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приплічник — ПРИПЛІ́ЧНИК, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що поплі́чник 2. Його стрічають криком: – Що, панський приплічник, найняв ямищан? – Маєш женців доволі? Ха-ха! (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах