Значення в інших словниках
-
приплічник —
приплі́чник іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
приплічник —
-а, ч., зневажл. Те саме, що поплічник 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
приплічник —
ПРИПЛІ́ЧНИК, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що поплі́чник 2. Його стрічають криком: – Що, панський приплічник, найняв ямищан? – Маєш женців доволі? Ха-ха! (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
-
приплічник —
ПРИПЛІ́ЧНИК, а, ч., зневажл. Те саме, що поплі́чник 2. Його стрічають криком: — Що, панський приплічник, найняв ямищан? — Маєш женців доволі? Ха-ха! (Коцюб., II, 1955, 59).
Словник української мови в 11 томах