припрошення

ПРИПРО́ШЕННЯ, я, с., розм. Те саме, що запро́шення 2.

— Ну, сядемо… — покірливо здався на онуччине припрошення дід (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 48);

Лучукові не треба було повторювати припрошень, він дістав ножа, відкабетував [відрізав] два кусені копченини (Загреб., Диво, 1968, 110).

Значення в інших словниках

1. припрошення — припро́шення іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. припрошення — -я, с., розм. Те саме, що запрошення 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припрошення — ПРИПРО́ШЕННЯ, я, с., розм. Те саме, що запро́шення 2. – Ну, сядемо... – покірливо здався на онуччине припрошення дід (Д. Бедзик); Лучукові не треба було повторювати припрошень, він дістав ножа, відкабетував [відрізав] два кусені [кусні] копченини (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах