припрошення

ПРИПРО́ШЕННЯ, я, с., розм.

Те саме, що запро́шення 2.

– Ну, сядемо... – покірливо здався на онуччине припрошення дід (Д. Бедзик);

Лучукові не треба було повторювати припрошень, він дістав ножа, відкабетував [відрізав] два кусені [кусні] копченини (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. припрошення — припро́шення іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. припрошення — -я, с., розм. Те саме, що запрошення 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припрошення — ПРИПРО́ШЕННЯ, я, с., розм. Те саме, що запро́шення 2. — Ну, сядемо… — покірливо здався на онуччине припрошення дід (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 48); Лучукові не треба було повторювати припрошень, він дістав ножа, відкабетував [відрізав] два кусені копченини (Загреб., Диво, 1968, 110).  Словник української мови в 11 томах