прирадити

ПРИРА́ДИТИ, джу, диш, док.

1. розм. Те саме, що пора́дити.

Пан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (Фр., III, 1950, 294).

2. діал. Вирішити.

Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські «гори» (Фр., VI, 1951, 140);

Прошу Вас, шановний Добродію, заступити мене на зборах, для чого передаю Вам свій голос, і на чому Ви прирадите, з тим я цілком буду згоден (Муз. праці, 1970, 549).

Значення в інших словниках

1. прирадити — Ухвалити, вирішити [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. прирадити — прира́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. прирадити — -джу, -диш, док. 1》 розм. Те саме, що порадити. 2》 діал. Вирішити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прирадити — ПРИРА́ДИТИ, джу, диш, док. 1. розм. Те саме, що пора́дити. Пан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (І.  Словник української мови у 20 томах
5. прирадити — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. прирадити — Прирадити, -джу, -диш гл. Присовѣтовать.  Словник української мови Грінченка