прирадити
ПРИРА́ДИТИ, джу, диш, док.
1. розм. Те саме, що пора́дити.
Пан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (І. Франко);
Берлінські хірурги на операцію не зважились, прирадивши хворій лише піски й повітря Єгипту (М. Зеров).
2. діал. Вирішити.
Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські “гори” (І. Франко);
Прошу Вас, шановний Добродію, заступити мене на зборах, для чого передаю Вам свій голос, і на чому Ви прирадите, з тим я цілком буду згоден (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)