прирадити
ПРИРА́ДИТИ, джу, диш, док.
1. розм. Те саме, що пора́дити.
Пан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (І. Франко);
Берлінські хірурги на операцію не зважились, прирадивши хворій лише піски й повітря Єгипту (М. Зеров).
2. діал. Вирішити.
Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські “гори” (І. Франко);
Прошу Вас, шановний Добродію, заступити мене на зборах, для чого передаю Вам свій голос, і на чому Ви прирадите, з тим я цілком буду згоден (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прирадити — Ухвалити, вирішити [IV] Словник з творів Івана Франка
- прирадити — прира́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прирадити — -джу, -диш, док. 1》 розм. Те саме, що порадити. 2》 діал. Вирішити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прирадити — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- прирадити — ПРИРА́ДИТИ, джу, диш, док. 1. розм. Те саме, що пора́дити. Пан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (Фр., III, 1950, 294). 2. діал. Вирішити. Словник української мови в 11 томах
- прирадити — Прирадити, -джу, -диш гл. Присовѣтовать. Словник української мови Грінченка