прискалювати
ПРИСКА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСКА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Те саме, що примру́жувати.
Прибігла і Ганнуся. Прискалювала око проти сонця, придивляючись на стрункого, загорілого в дорозі юнака (Ле, Хмельницький, І, 1957, 243);
Гарчав [песик] на нього, зуби шкірив, кумедно прискалював око, наче кепкуючи з людських вад (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 459);
Гладун насмішкувато прискалив око (Гончар, Людина.., 1960, 66);
Заруба хитро прискалив око, ледве усміхнувся (Кучер, Прощай.., 1957, 329).
Словник української мови (СУМ-11)