прискіпливий
ПРИСКІ́ПЛИВИЙ, а, е, розм.
1. Який прискіпується до кого-, чого-небудь.
Залишитись у дідуся було б зовсім не погано. Хоч, правда, бабуся дуже вже прискіплива (Збан., Мор. чайка, 1959, 85);
Військова кафедра. Це та кімната, де їх [студентів] стільки муштровано керівником кафедри, прискіпливим та педантичним майором (Гончар, Людина.., 1960, 10);
Дівчина.. поглядом погордливої зневаги зміряла з ніг до голови прискіпливого незнайомця (Смолич, Мир хатам.., 1958, 244);
// Який виражає вимогливість.
Прискіпливим поглядом оглядав [гість] Пакришневого друга, а той стояв розгублений, не розуміючи, для чого він знадобився цьому незнайомцеві (Збан., Сеспель, 1961, 272).
2. Який містить у собі вимогливість.
В багатьох його [Євгена Плужника] віршах думка стає тим, що називають рефлексією, — болісним і прискіпливим самоаналізом (Не ілюстрація.., 1967, 317);
До дитячої літератури треба ставити особливо суворі вимоги, тут потрібна прискіплива критика (Літ. Укр., 4.XII 1962, 2).
Словник української мови (СУМ-11)