прискіпливий
ПРИСКІ́ПЛИВИЙ, а, е, розм.
1. Який прискіпується до кого-, чого-небудь.
Залишитись у дідуся було б зовсім не погано. Хоч, правда, бабуся дуже вже прискіплива (Ю. Збанацький);
Дівчина .. поглядом погордливої зневаги зміряла з ніг до голови прискіпливого незнайомця (Ю. Смолич);
// Який виражає вимогливість.
Прискіпливим поглядом оглядав [гість] Пакришневого друга, а той стояв розгублений, не розуміючи, для чого він знадобився цьому незнайомцеві (Ю. Збанацький).
2. Який містить у собі вимогливість.
В багатьох його [Євгена Плужника] віршах думка стає тим, що називають рефлексією, – болісним і прискіпливим самоаналізом (з наук. літ.);
До дитячої літератури треба ставити особливо суворі вимоги, тут потрібна прискіплива критика (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)