присмирніти
ПРИСМИРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати тихим, смирним, спокійним; заспокоїтися.
Три дні не їв, не спав три ночі І все до старости просився. А староста і чуть не хоче Про нього.. Присмирнів потому Наш пан і їсти вже почав (Фр., X, 1954, 362);
Давно батько був таким балакучим. Мусій потай примітив, що він наче присмирнів, став м’якший, душевніший (Речм., Весн. грози, 1961, 143);
// Притихнути, замовкнути.
Коли командир обернувся, вони одразу присмирніли (Кучер, Чорноморці, 1956, 343);
Присмирніли, задумались в сутінках заробітчанки (Гончар, Таврія, 1952, 93);
// Стати слухняним, покірним; вгамуватися.
Павло нікого не слухав, а крутив за держак, і бугай ходив навколо нього пританцьовуючи. Зробивши кілька таких кругів, він цілковито присмирнів, і Павло спокійно відвів його до волярні (Тют., Вир, 1964, 115);
Згодом рисак присмирнів, давав себе запрягти (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 104);
// перен. Зменшитися у своєму вияві (про завзяття, енергію і т. ін.).
Повернувся [Оксен] назад у село. Але вже не світилися його очі зухвалістю, присмирніла в них парубоцька відчайдушність (Тют., Вир, 1964, 22).
Словник української мови (СУМ-11)