присмирніти
ПРИСМИРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Стати тихим, смирним, спокійним; заспокоїтися.
Три дні не їв, не спав три ночі І все до старости просився. А староста і чуть не хоче Про нього .. Присмирнів потому Наш пан і їсти вже почав (І. Франко);
Давно батько був таким балакучим. Мусій потай примітив, що він наче присмирнів, став м'якший, душевніший (В. Речмедін);
// Притихнути, замовкнути.
Коли командир обернувся, вони одразу присмирніли (В. Кучер);
Присмирніли, задумались в сутінках заробітчанки (О. Гончар);
// Стати слухняним, покірним; угамуватися.
Павло нікого не слухав, а крутив за держак, і бугай ходив навколо нього пританцьовуючи. Зробивши кілька таких кругів, він цілковито присмирнів, і Павло спокійно відвів його до волярні (Григорій Тютюнник);
// перен. Зменшитися у своєму вияві (про завзяття, енергію і т. ін.).
Повернувся [Оксен] назад у село. Але вже не світилися його очі зухвалістю, присмирніла в них парубоцька відчайдушність (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)