приспорювати

ПРИСПО́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРИСПОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСПОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., діал.

1. перех. і без додатка. Збільшувати.

— Якби ж не твоя мила, Я б тебе й не манила. Приспоряй, боже, ночі На мої карі очі Часочків на п’ять — Милому спокою дать (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 127);

— Боюсь, щоб сьогоднішній виступ від самого початку не приспорив нам ворогів (Фр., VI, 1951, 218).

2. неперех. Збільшуватися.

Зранку сніжок потроху почав падати, все прибільшуючи та приспоряючи (Мирний, III, 1954, 8).

Значення в інших словниках

1. приспорювати — Побільшувати [VI,VII]  Словник з творів Івана Франка
2. приспорювати — приспо́рювати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. приспорювати — -юю, -юєш і приспоряти, -яю, -яєш, недок., приспорити, -рю, -риш, док., діал. 1》 перех. і без додатка.Збільшувати. 2》 неперех. Збільшуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приспорювати — ПРИСПО́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРИСПОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСПО́РИТИ, рю́, ри́ш, док., діал. 1. що і без дод. Збільшувати. – Якби ж не твоя мила, Я б тебе й не манила.  Словник української мови у 20 томах