приспущений
ПРИСПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. нас. мин. ч. до приспусти́ти.
Як же ті приспущені оченятка усе бачили угорі, унизу, округи і скрізь (Вовчок, І, 1955, 375);
Чому так тоскно дивилася [Шура] своїми довірливими, скаламученими болем очима з-під безсило приспущених вій? (Гончар, І, 1954, 213);
На щоглах [катерів] гордо майоріли військово-морські прапори. Вони не були приспущені (Кучер, Голод, 1961, 191);
На приспущених талях звисала над бортом найкраща шлюпка, в якій сьогодні їздили на берег (Трубл., Лахтак, 1953, 45);
// приспу́щено, безос. присудк. сл.
Приспущено кумачеві полотнища, безліч квітів, вінків (Свята.. Рад. Укр., 1971, 79).
Словник української мови (СУМ-11)