1. Словник української мови в 11 томах

приспущений

ПРИСПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. нас. мин. ч. до приспусти́ти.

Як же ті приспущені оченятка усе бачили угорі, унизу, округи і скрізь (Вовчок, І, 1955, 375);

Чому так тоскно дивилася [Шура] своїми довірливими, скаламученими болем очима з-під безсило приспущених вій? (Гончар, І, 1954, 213);

На щоглах [катерів] гордо майоріли військово-морські прапори. Вони не були приспущені (Кучер, Голод, 1961, 191);

На приспущених талях звисала над бортом найкраща шлюпка, в якій сьогодні їздили на берег (Трубл., Лахтак, 1953, 45);

// приспу́щено, безос. присудк. сл.

Приспущено кумачеві полотнища, безліч квітів, вінків (Свята.. Рад. Укр., 1971, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приспущений — приспу́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. приспущений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до приспустити. || приспущено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приспущений — ПРИСПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до приспусти́ти. Як же ті приспущені оченятка усе бачили угорі, унизу, округи і скрізь (Марко Вовчок); Чому так тоскно дивилася [Шура] своїми довірливими, скаламученими болем очима з-під безсило приспущених вій? (О. Словник української мови у 20 томах