приспішник
ПРИСПІ́ШНИК, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що поплі́чник 2.
Мар’ян підводить зосереджений погляд на економа.. і з притиском говорить: — Хто ж вас просив хвалити мене? Хваліть отих вертлявих приспішників, які біля вас і вдень, і вночі увиваються (Стельмах, І, 1962, 523);
Зрозуміли силу Шевченкового слова кати — цар Микола і його приспішники — українські і російські пани (Десняк, II, 1955, 474).
Словник української мови (СУМ-11)