пристосовництво
ПРИСТОСО́ВНИЦТВО, а, с. Поведінка пристосованця.
Принципіальний керівник ніколи не піде ні на яку угоду з совістю, не опуститься до того, щоб на догоду кому-небудь знехтувати партійну етику. Йому не властиві такі пережитки, як кар’єризм, примиренство, пристосовництво і т. ін. (Ком. Укр., 5, 1961, 36);
Сучасну Лесі Українці передову суспільність приваблювала в образі Кассандри насамперед її громадянська свідомість, полум’яний патріотизм, ідейна безкомпромісність, відраза до фальші, до пристосовництва (Рад. літ-во, 7, 1967, 87).
Словник української мови (СУМ-11)