присудковий

ПРИСУДКО́ВИЙ, а, е, грам. Стос. до присудка; предикативний.

При великій кількості супроводжуючих підмет або присудок залежних слів логічна пауза між підметовою та присудковою частиною стає обов’язковою, хоч ніяким розділовим знаком вона не відмічається (Худ. чит.., 1955, 99);

Форми на —но, —то завжди виконують присудкову функцію (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 33);

Присудкове підрядне речення.

∆ Присудко́ве сло́во — невідмінюване слово із значенням стану, що виступає як головний член у безособовому реченні.

На означення раптової, несподіваної чи дуже швидкої дії Котляревський широко вживає незмінні присудкові слова, що наближаються своїм значенням до дієслівних форм минулого часу однократного доконаного виду (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 162).

Значення в інших словниках

1. присудковий — присудко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. присудковий — [приесудковией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. присудковий — -а, -е, лінгв. Стос. до присудка; предикативний. Присудкове підрядне речення. Присудкове слово — невідмінюване слово зі значенням стану, що виступає як головний член у безособовому реченні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. присудковий — ПРИСУДКО́ВИЙ, а, е, лінгв. Стос. до присудка; предикативний. Форми на -но, -то завжди виконують присудкову функцію (з наук. літ.); Присудкове підрядне речення.  Словник української мови у 20 томах