присудити —
присуди́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
присудити —
[приесудитие] -уджу, -удиеш; нак. -ди, -д'іт'
Орфоепічний словник української мови
присудити —
див. присуджувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
присудити —
ПРИСУДИ́ТИ див. прису́джувати.
Словник української мови у 20 томах
присудити —
ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
присудити —
Присуди́ти, -суджу́, -су́диш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
присудити —
Присуджувати, -джую, -єш сов. в. присуди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Приговаривать, приговорить, присуживать, присудить; назначать, назначить, предназначить. Присуджено його покарати. Кого ж я не любила, та й присудив мені Господь. Грин. III. 248.
Словник української мови Грінченка