присудити

Присуджувати, -джую, -єш

сов. в. присуди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Приговаривать, приговорить, присуживать, присудить; назначать, назначить, предназначить. Присуджено його покарати. Кого ж я не любила, та й присудив мені Господь. Грин. III. 248. Ой любилося двоє дітей сердешне, присудив Господь розійтися конешне. Чуб. V. 372.

Значення в інших словниках

1. присудити — присуди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. присудити — [приесудитие] -уджу, -удиеш; нак. -ди, -д'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. присудити — див. присуджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. присудити — ПРИСУДИ́ТИ див. прису́джувати.  Словник української мови у 20 томах
5. присудити — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. присудити — Присуди́ти, -суджу́, -су́диш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. присудити — ПРИСУДИ́ТИ див. прису́джувати.  Словник української мови в 11 томах