присудити
Присуджувати, -джую, -єш
сов. в. присуди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Приговаривать, приговорить, присуживать, присудить; назначать, назначить, предназначить. Присуджено його покарати. Кого ж я не любила, та й присудив мені Господь. Грин. III. 248. Ой любилося двоє дітей сердешне, присудив Господь розійтися конешне. Чуб. V. 372.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- присудити — присуди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- присудити — [приесудитие] -уджу, -удиеш; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
- присудити — див. присуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- присудити — ПРИСУДИ́ТИ див. прису́джувати. Словник української мови у 20 томах
- присудити — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- присудити — Присуди́ти, -суджу́, -су́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- присудити — ПРИСУДИ́ТИ див. прису́джувати. Словник української мови в 11 томах