присуд

Значення в інших словниках

1. присуд — при́суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. присуд — При́суд. Судження, думка. Після степеня набезпечності (певности), з якою висказуєть ся присуд, а то чи полученє підмета з присудком виявляєть ся дійсним, непевним (можливим) або конечним ділимо присуди на: [І) дійсні; 2) непевні; 3) конечні] (Канюк... Українська літературна мова на Буковині
3. присуд — Вирок; (збору) ухвала, рішення; П. оцінка, відгук; (дія) присудження. Словник синонімів Караванського
4. присуд — див. вирок Словник синонімів Вусика
5. присуд — [присуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
6. присуд — -у, ч. 1》 Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. || Чиє-небудь рішення про покарання когось. 2》 кого, чий, який, перен. Категоричне судження про що-небудь, оцінка чогось, авторитетна думка про щось. Оголошувати (виносити і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. присуд — ПРИ́СУД, у, ч. 1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Б. Грінченко); Суддя читає швидко, але виразно. Словник української мови у 20 томах
8. присуд — ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого.. Словник синонімів української мови
9. присуд — При́суд, -ду; -суди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. присуд — ПРИ́СУД, у, ч. 1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Гр., І, 1963, 401); Суддя читає швидко, але виразно. Словник української мови в 11 томах